КТМН ТМ

Напевно ви думаєте, що це наступний пост про Малайзію. Ви думаєте, що я розповім, як я прокинувся в домі Вана і він повіз мене на скелі. Ви чекаєте, що я розповім про те, що скелі в Малацзії це щось особливе - щось неймовірне. Уявіть собі абсолютно рівне зелене поле. Ніяких пагорбів - лише дерева. Денеде. А тепер уявіть, що після 15 хв їзди по пустелі ви впираєтесь в повністю вертикальну стіну. Камяну стіну. Рівнесеньку як малайські хмарочоси. Високу, як готель "Трейдерс" в Куала Лумпурі. На око я б дав десь 150м. Знаючи, що звідтам скачуть з парашутом, то точно не нижче 100 м. 
Біля скелі 20м. стенд для тренувань - у Львові таких нема, а тут простонеба стоїть собі безкоштовний - лазь скільки влізе. На скелі прокладено дохрена маршрутів, я не спец - тому оцінювати не буду, да і не про скелі цей пост. Біля скелі металеві сходи - десь метрів на 30, якщо по ним піднятись, то попадаєш в грот, в якому при бажанні можна або пікнічок зробити, або просто посидіти - поплювати з висоти. Біля гроту прямо зі скелі росте дерево (тропічні дерева взагалі ростуть з чого завгодно - не тільки з землі), на якому живе купа мавп. Мавпи розважаються тим, що дивлятся на скелелазів і прутся які ті нікчемні і незграбні. 
Ви думаєте, що цей пост про індійський храм, до якого ми поїхали потім. Який знаходится на висоті десь у 50-100м (боюсь збрехати, тому така неточність) у аналогічному гроті, тільки більшому. І біля якого стоїть статуя Вішну (може і не Вішну, не розбираюсь) метрів з 30 висоти, в якого в голові купа золота. 
Ви думаєте, що цей пост про те, як ми з Антоном застрягли в Камбоджі. Ви помиляєтесь. Про Камбоджу потім. А цей пост про наркотики. Кому не цікава тема - не читайте. Кому цікаво хай читає спочатку http://www.drugusers.ru/cd/disanons/.

Мені дуже подобається, коли хтось каже "я пробовав всі види наркотиків, лише не коловся". Класно, коли наркоту пробують розділити по способу вживання. Ще прикольніше, коли хтось пробує продемонструвати так свій досвід, обізнаність з матеріалом. А ще я люблю, коли хтось каже, що треба попробувати все. Таким хочется відповісти: "попробуй померти, а тоді пробуй все решта". Або "убей сибя" - зміст один. І ще люблю попередження типу "якщо ти раз вколовся, то ти вже наркоман назавжди". З такою логікою я наркоман назавжди. І підсадив на цю "отруту" з десяток людей. А один з моїх кращих друзів  - вже давно живий труп, бо коловся 2 роки щодня. Але він чомусь живий. Він чомусь має чудову роботу (працює лікарем), він супер спортсмен і взагалі перспективний малий.
Взагалі все що я тут пишу - моя особиста думка і не сприймайте її занадто серйозно. Задайте собі питання: "може він сидить у Львові вдома і гонить з нас???". Задали? Читайте далі.
Взагалі наркотики ділятся по хімічному складу і по дії на організм. Кого цікавить може порити в неті і за пару годин стати експертом. 
Чули колись про постсмертний синдром. Людина коли помирає бачить чорний коридор, йде до світла, бачить своє тіло зі сторони, бачить лікарів, що пробують її спасти. Їй хочется йти до світла, їй приємно і легко. Вона себе відчуває вільною. Мислить зовсім інакше і хочется, щоб це тривало завжди. Хтось ще говорить зі своїми померлими родичами, хтось бачить незнайомих людей, хтось ще щось інакше. Всі спостереження за постсмертним синдромом зроблені в клініках. Хворих вдалось спасти і вони розповідали що були ТАМ. Так от я теж був Там. Ні, не в реанімації, а в чорному коридорі, де можна побачити мертвих родичів.
Мало хто з хворих знає, а лікарі мовчать, що під час операції як наркоз вони використовували Кетамін. Або якийсь інший диссоціатив. Та й кому прийде в голову після того як тебе спасли питати: "який наркоз мені давали? від нього бувають глюки?".
Після того, як спробуєш кетамін в тебе відпадає бажання знову вживати щось слабше. А після 4 раз в мене пропало бажання вживати щось взагалі. Чому? Слабкі наркотики нічого не змінюють. Ти залишаєшся той самий і можеш при бажанні тримати себе в руках. Це просто і не цікаво. Чому я не хочу знову колоти собі К? Тому, що я повірив. Я повірив в те, що все, що я бачив і відчував під його впливом справжнє. Що це справді те, що чекає всіх після смерті.
Я ніколи ні в що не вірив. Завжди стебався з усіх релігій крім пантеїстичних - це взагалі не релігії, це світогляд. Завжди пробував все пояснювати логікою. Але Там я зрозумів, що логіка може бути інакша. Що світ це не тільки те що ми бачимо, а те що ми бачимо має дуже віддалений звязок з тим, як все насправді.
Я зрозумів як це перестати бути собою. Коли ти не можеш подумати "Я є" бо твого Я  нема. І ти взагалі перемішався з іншими і ви тепер одне ціле - групова свідомість. І ви не звязані тілом і законами, які воно вам диктує. І ще я бачив як влаштований цей світ - його конструкцію. І я бачив, що це добре.
Я більше не вживаю, бо я хотів би залишитись там назавжди. Бо немає змісту в партизанських вилазках Туди довжиною в 20 хв. (хоча Там часу неіснує). Я там залишусь назавжди, але після смерті. Нажаль ще не зараз.
Не вживайте наркотики, бо це може призвести до того, що ви опинитесь в Камбоджі і провтикаєте свій літак додому в Малайзію. 
До чого я докотився...