мтцкл
От я знову в аеропорту в транзитній зоні. І щось мені здається, що в мене є непогані шанси залишитись тут надовго. Буду як герой Тома Хенкса з фільму "Термінал" тусуватись на території вільній від податків і пробувати побудувати своє життя на клаптику землі площею декілька тисяч квадратних метрів. Ще я собі купив нарешті мот. Шкода, що його не можна взяти на транзитну зону - я б хоча б мав чим розважитись.
Хто знає мене знає, що Мокус + Мот = Проблеми. З великої букви "П". Деколи просто великий "П". Ще у Львові кожен даїшник вважав хорошим тоном попробувати мене наздогнати. Зловили мене поки що один раз - я просто стояв на світофорі, поперек дороги мені виїхала машина даі і приперла мене до сусідньої. Поки я пробував здати мотоциклом назад (хто має мот 600сс і вище зрозуміє, що маневр просто бузглуздий) з машини вискочили два даішника, покрутили мені руки і положили на капот. На щастя у Львові такі ситуації розрулюются "штрафом" у 100 грн пісдя 30хв безглуздої розмови. У Львові. Але не в Куала Лумпурі.
Я схарився шукати мот по інтернету і вирішив, що він мені потрібен вже і зараз. Знайти такий, як я хотів за прийнятну ціну зайняло близько 3 год. Ван, який допомагав купувати мені мот довго торгувався і навіть домовився за кредит. Коли я нарешті виїхав з магазину на свому байку був вже пізній вечір - коло 11. Попробувавши відрегулювати праве дзеркало - я його легенько відламав. Не найкраще перше враження про техніку.
Їздити на мотоциклі в країні з лівостороннім рухом набагато легше ніж на машині. Враховуючи те, що їдеш в основному по хайвею - різниці майже нема. По дорозі до дому на хайвеї нас чекав сюрприз - дорога була перекрита малазійським даі. Роад-блок. Це їх спосіб перевіряти документи - тебе ніколи не зупинять просто так посеред траси, але деколи вони перекривають дорогу і перевіряють всіх, хто їм здастся підозрілим. В мене, звичайно, нема міжнародних водійских прав. В Вана, як виявилось прав нема взагалі. І пояснювати чому так сталось даїшникам ні в мене ні в нього бажання не було. Коли до роад-блоку залишалось близько 30м ми побачили зїзд з дороги, де вже пристроїлись двоє мотоциклістів, що, напевно, теж не горіли бажанням виясняти стосунки з представниками влади. Ми заїхали туди, заглушили мотори, погасили фари, але один з даїшників мабуть побачив, як ми заїжджали і вирішив перевірити, чого там таке популярне місце парковки. Поки він йшов до нас ми тихенько попід стінкою відійшли подалі, закинули шоломи в кущі і почали робити вигляд, що ми прогулюємось. Вночі. По хайвею. Така собі пара гейбоїв шукає романтики.
Звичайно нам треба було одразу розвертатись і їхати проти руху назад, але момент ми втратили. Ми почекали, поки даїшник, обдивившись наші мотоцикли і втративши до них інтерес повернется на пост. Інтересу до наших байків в нього було хвилин на 15. Він повернувся до своїх обовязків і лише зрідка зиркав на наші мотоцикли. Ми були у виграшній ситуації, так як роад-блок був в освітленому місці і ми добре бачили, що роблять працівники даі, вони ж навпаки не бачили нас взагалі.
Ми підібрали шоломи, Ван помолився Алаху, я просто подихав глибоко і на 1 2 3 ми побігли. Звичайно даїшник нас пбачив, звичайно він пробував нас зупинити. Ми швидко скочили на мотоцикли, завелись, розвернулись на 180 і поїхали проти руху. По чотирьохрядці. Нарешті я в Малайзії проїхався по правій стороні. Їхати прийшлось між рядами і оминати інші мотоцикли, які також їдуть між рядами, але в правильну сторону. Декілька разів прийшлось гальмувати на передньому колесі, але обійшлось без аварій і єдиним пошкодженням мотоцикла так і залишилось відломане дзеркало.
Це було декілька днів тому. До того, як мені відмовили у продовжені візи. До того, як я полетів у Тайланд, щоб отримати по прильоту у Малайзію лишній місяць легального перебування на її території.