Сталкер. Там.
В мене відчуття, що ця розповідь розтягнеться, тому попробую коротко і по суті.
300 км накатано по зоні відчудження. Близько 12 годин блукань по зоні з компасом, щоб добратись до Припяті. Година проведена під мотом біля блокпоста поруч з ментом, який шукав нас у траві. Купа кілометрів асфальту перевірених дозиметром. Десяток кілометрів проїханих навколо саркофага.
Після всього що сталось ми на 100% були впевнені, що ми не доїдемо. Ема почала хникати, ми були готові повертатись назад, здаватись в руки ментам, а далі хай буде що завгодно.
Ми повернули і поїхали в сторону блокпоста без настрою і надії.
Через два кілометра наші плани різко помінялись. Ми побачили дорожній знак "Припять 9 ->". Цього було достатньо щоб забути про втому, щоб Ема витерла сльози і щоб остаточно впевнитись - так, ми вже там.
Далі був останній блокпост, який ми обїхали, мот перетягнутий через ще один колючий дріт і нарешті ми в місті.
Як не дивно місто виглядає так, ніби його покинули 20 років тому.
Але місто не пусте. Там живуть привиди. Коли йдеш вулицями і слухаєш чи не почав раптом сигналити радіометр ти боковим зором помічаєш, що за тобою стежать. Так, справді, в тому вікні дівчинка, Пашка, я серйозно, Ема її теж бачила. Я бачу, що нема, вона там була. Да я знаю, що не може бути. Дивись - чувак на даху. І справді стоїть на даху і дивиться за нами. А може зібрався стрибнути, але привиди не покінчують з собою, чи не так? Пройшовши на 10м далі бачимо, що це всього навсього антена.
Піднімаємось в висотку на 10й поверх - на стіні графіті - силует дівчинки, що пробує дотягнутись до кнопки ліфта. Вона мабуть ще довго тягнутиметься до неї. І навіть якщо дотягнеться- дарма, ліфт не приїде. Щахта ліфта розвалена, двері виломані. Привидам не потрібні ліфти. Привидам не потрібні двері.
Центр міста настільки заріс деревами, що його взагалі тяжко розпізнати. Там найбільший фон, хоча і він цілком безпечний для нетривалого перебування. В будинках фон як у Києві або не сильно більший. Можна жити. Не лише привидам.
Якщо хтось мріяв, що він залишиться останньою людиною на землі (я часто мріяв про це в дитинстві), то там саме так себе відчуваєш. Дає можливість ще раз посміятись з квартирної проблеми, цін на нерухомість ітд. Ось 30 000 пустих квартир. Вони нікому нафіг не потрібні. І всі плани людей, які там жили і які були повязані з цим місцем нікому не потрібні. І це місто вже нікому, крім привидів, непотрібне.
В одній з квартир ми знайшли абсолютно чисту - виглядала як нова, шафу. Ми її перевернули і заснули на ній замість ліжка.